Я — класний спеціаліст. Що впливає на кар'єрну самооцінку?

Як людину з синдромом самозванця, який мене пожирає, це питання кинуло мене в справжню рефлексію. Але якщо виділити конкретні моменти, коли відчуваю себе професійно-класною, це:

Коли бачу великий обʼєм якісної проробленої роботи, до якої навіть я не маю претензій. Коли читаю довжелезні відгуки студентів, які діляться своїми успіхами та дякують, що ми є. А найсильніше — в моменти, коли система показує, що в людини це друга, третя, пʼята, десята покупка… Коли можу підтримати складні й глибокі теми в розмовах. І моє улюблене — коли біля того, що було записане як ціль, стоїть галочка.

Я відчуваю впевненість, коли бачу класні результати! Тішуся кожній публікації, яка відгукнулася аудиторії, клікам на сайт після постингу, аналізуючи показники з місяця у місяць. Періодично я коригую своє портфоліо, пригадуючи свої успішні дії.

Для того, щоб підняти собі самооцінку, я веду канал, де завантажую кожен відгук про свою роботу, коментарі чи просто приємні слова про мою діяльність. Коли відчуваю вигорання, чи сумую, що я йду не в правильному напрямку — заходжу перечитати.

Коли бачу реальний результат своєї роботи та відгук від людей. Але чесно, ще сильніше на мене впливає стан «потоку», коли я настільки занурена в процес, що кайфую прямо в моменті. В такі моменти зʼявляється дуже чітке відчуття: я на своєму місці. І це дає найбільше бажання рухатися далі.

Я часто повертаюся до свого попереднього досвіду через джорналінг або навіть просто переглядаючи фото і проєкти з минулого. Згадую, скільки всього стояло за цими результатами, і думаю: окей, ти реально це зробила. Плюс дуже допомагає спілкування з колегами, коли розумієш, що ти на рівні, можеш тримати розмову і давати цінність.

Моя кар'єрна самооцінка залежить від відчуття росту. Коли я бачу, що розвиваюсь, пробую нове, виходжу за рамки звичного — я відчуваю себе впевненою. Якщо довго стою на місці, одразу зʼявляються сумніви.

Але важливо, що зараз я вчуся не чекати тільки зовнішньої оцінки, а самій помічати свої досягнення. Люблю підбивати маленькі підсумки: що я зробила за день або тиждень. Порівняння з іншими іноді демотивує, але іноді — навпаки запалює. Я вчуся переводити це з "я гірша" в "о, прікол, я теж так можу".

Пам'ятайте: самооцінка не зʼявляється після ідеального результату. Вона росте в процесі!

Мені впевненості додає відчуття, що я на своєму місці. Я бачу це через роботу, яку вже зробила, через відгуки клієнтів і через те, що вони повертаються до мене знову, радять іншим.

До мене приходять за дизайном, який допомагає бізнесу виглядати сильніше, працювати краще і приносити прибуток. І коли клієнти довіряють мені вже роками й кажуть: "Я тобі довіряю, ти знаєш, як краще. Куди кидати гроші і скільки?" — це дуже підсилює і навіть окриляє.

Ще мені додає впевненості те, що мої знання не поверхневі. Я свідомо вчилася у дизайнерів-практиків і на сильних курсах, де була реальна база, структура і досвід.

У мене, мабуть, немає синдрому самозванця. Скоріше — синдром відмінниці. Я знаю, що я справляюсь з своєю роботою, але майже завжди бачу, де можна ще краще. І саме це постійно рухає мене вперед.

У моєму випадку професійна самооцінка багато в чому базується на результатах. Я помітила, що вона найкраще формувалась у ті періоди, коли я долала професійні виклики: брала складні проєкти, стикалась із непростими задачами, працювала в умовах невизначеності.

Саме в таких ситуаціях зʼявляється відчуття: "я можу". І це відчуття вже не залежить від зовнішньої оцінки — воно формується зсередини. Найстійкіша самооцінка формується саме так — зсередини. Зовнішнє визнання може її підсилювати, але не може бути єдиною опорою.

На мою кар'єрну самооцінку найбільше впливає відчуття сенсу в тому, що я роблю. Коли я бачу, що мої комунікації, ідеї або проєкти реально чіпляють людей, змушують їх зупинитись і подумати — це дає найбільшу опору. Мені важливо, щоб робота знаходила відгук у серцях.

Я відчуваю себе класною спеціалісткою приблизно ніколи (жарт, а може й ні). Завжди є куди рости. Але «класність» — це не стільки про зовнішні досягнення, як про внутрішнє відчуття чесності з собою.

З ритуалів — я регулярно повертаю себе до питання «мені це ще про мене?». Я ніколи не запущу продукт, який би сама не купила. Це маленька внутрішня перевірка на автентичність.

Мені дуже складно оцінювати свою роботу, бо я людина, яка завжди вважала, що все "недогарно", "недокласно", "могло бути краще". Я була завжди тою людиною, яка сама себе оцінює і сама може себе похейтити.

Тому те, що дійсно допомогло мені — це те, що я просто собі вклала в мозок: якщо я відчуваю, що це кринж, значить треба кринжувати на повну. Просто публікувати, просто пробувати, просто робити. І це мені надало великий досвід та класні проєкти.

Наразі у мене є проєкт — фешн-хаб в Європі, вони надають одяг зіркам, наприклад, для Emily in Paris. Це мене надихає! Ніколи нічого не буде ідеально — завжди є до чого рости, і це пушить йти далі!